Для одних віруси являються бізнесом. Причому не тільки для їх авторів, але і для тих, хто з цими вірусами бореться. Бо процвітання компаній, які випускають антивірусні програми не є несподіванкою ні для кого. Для других — це хоббі. Хоббі — збирання вірусних колекцій і хоббі — написання вірусів. З останнього, до речі, починав видатний Ігор Данілов. Для третіх — створення вірусів просто спосіб показати свою зухвалість і незалежність, в деяких колах подібна діяльність просто необхідна для підняття свого престижу. Ще для когось віруси це витвір; зустрічаються ж лікарі по призванню, це значить, може бути і комп’ютерний лікар по призванню. Для деяких віруси служать приводом пофілософствувати, на теми створення і розвитку комп’ютерного життя. Для інших віруси — це також стаття кримінального кодексу. В Росії, наприклад, тільки за написання вірусів засуджуюють до 5 років ув’язнення, правда, з моменту нововведення в дію ні однієї справи по даній статті заведено не було. А для багатьох користувачів комп’ютерів віруси — це щоденна головна біль і турбота, причина збоїв в роботі комп’ютера і ворог номер один.
Ситуація з вірусами корінним чином змінилась декілька років тому. Якщо до того моменту кожний був зайнятий безпекою свого комп’ютера і своїх даних, то із збільшенням кількості машин, з появою корпоративних ліній, виходом в Internet проблема постала по-новому. Раніше віруси пробирались на робочі місця з піратського диска, а точніше — дискети. Професіоналізація піратства супроводжувалась переходом до компакт-дисків і практично усунула небезпеку зараження вірусами через піратські програми. Зараз з ліцензійним програмним забезпеченням все налагоджується, і ігри на робочому місці частково заборонені, але поки що Word і Excel де-факто являються міжнародними стандартними документами, а макровіруси не пишуть тільки ліниві. При достатньо активному документообороті, як з західними партнерами, так і всередині держави, макровіруси можуть повністю паралізувати роботу компанії, на заході вже таке практикувалось. Друга проблема- Internet. Нема ніякої гарантії, що на файлових серверах не знаходяться віруси. Вихід один — захист. А тут, як звичайно постає проблема вибору — який антивірус краще.
По-перше, вірус — це програма, і, в більшості випадків, шкодити вона може лише програмно, але ніяк не апаратно. Це змінилось після поширення Flash-пам'яті в різних пристроях комп'ютера, яку вірус може стерти. Відновлення потребуватиме спеціального обладнання, що з практичної точки зору еквівалентно псуванню обладнання з подальшим ремонтом. Раніше зустрічались віруси, які могли вивести з ладу монітор комп'ютера, проектуючи усе зображення в одну точу. Наразі в більшості сучасних моніторів стоїть програмний захисть від таких дій. Страшні казки ходять про віруси, які вбивають і зводять з розуму користувачів за допомогою виводу на екран небезпечної для людини кольорової гами, були і будуть казками. Проте віруси, які за допомогою системного динаміка видають доволі шкідливий ультразвук, були написані ще на початку 90-х. Далі — вірус — це програма, спроможна до розмноження. Існують віруси, котрі не займаються нічим, крім розмноження.